За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте.

— Тарас Шевченко

Вітаємо з Великоднем!

Я бачив сон — пекла Вкраїна паску,
Священний хліб пекла серед вiйни.

Одягнена у свіжу вишиванку,
Сховавши під хустинку сивину,
Замішувала жінка тісто зранку
Під тиху пісню — довгу і сумну.

І сипалося борошно у діжку,
І молоко лилося, і вода,
Вершкове масло, цукор, дріжджів трішки,
Щоб сходила опара молода.

Але була та паска особлива,
Бо час жорстокий корективи вніс —
В ній кpoв була, немов гірка олива,
І попіл згарищ, і розпука сліз.

Усе перемішалось в тому тісті —
Біда і відчай, думи і жалі,
Усе, що затаїлось в кожнім місті,
І що завмерло в кожному селі.

Все, що пекло, гнітило і бісило,
Весь біль образ й приниження сторіч —
Все Україна в тісті замісила
І, без вагань, поставила у піч…

Гриміло небо. Деренчали дрони.
Сирени завивали віддаля…
Мовчали важко Великодні дзвони,
І повнилась надією земля.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


up