Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.

— Василь Симоненко

День пам’яті жертв голодоморів

 
      23 листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років. В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців і людей по всьому світу засвітити вогник у кожній домівці, як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.
 

     До  роковин вшанування пам’яті жертв Голодомору в читальному залі бібліотеки  організовано книжкову виставку – реквієм «Пам’ятаємо! Єднаємося! Переможемо!» та  проведена година-реквієм «В руках, що виростили хліб не залишили і зернини…», на якій згадали про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Учасники заходу переглянули відеофільм з елементами хроніки про передумови створення штучного голоду в Україні.

   

      Викладач історії Голик Р.А. для студентів першого курсу провів інформаційну годину: «Таке не забудеш…», де розповів, що голодомор 1932–33 років є найбільшою історичною катастрофою України ХХ ст. Він був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямованого застосування владою терору голодом, тобто геноцидом. Що тільки сліпий міг не побачити трагедію українського народу. В Україні помирало щодня 25 тисяч людей, щогодини – 1000 чоловік, щохвилини – 17 чоловік. Нинішні трагічні події та чергові злочини росіян демонструють, що жива пам’ять – надзвичайно важлива. 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

up